КОКАИН Перу продажа наркотиков мориарти наркотические препараты Нахабино

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Бомжара, привет! Что скажешь, если я тебе расскажу историю про то, как я купил кокаин и работал в Сбербанке? Ну, окей, можешь не отвечать, я все равно расскажу.

В общем, все началось с того, что я познакомился с одним чуваком, который был в курсе всех закладок в городе. Назовем его Хохол, потому что у него на голове был ебанутый хохол. Он сказал, что может достать мне анашку за небольшие деньги. Ну, я думаю, за такую цену можно и попробовать, да и вокруг все так хвалили эту штуку.

Так я и стал постоянным клиентом Хохла, заказывал у него закладки каждую неделю. Это было наше маленькое секретное дело, которое никому не было известно. Хохол, конечно, несколько раз шеймил меня, когда я задавал ему глупые вопросы, но в целом он был нормальным парнем.

А потом, однажды, возвращаясь с работы, я заметил объявление о вакансии в Сбербанке. Я всегда хотел поработать в таком крупном банке, поэтому сразу же отправил свое резюме. На следующей неделе меня пригласили на собеседование, и я знал, что это мой шанс.

На собеседовании меня приняли две женщины в строгих костюмах. Они смотрели на меня как на последнюю блямбу. Бля, честно говоря, не ожидал такого поворота событий.

Там меня ждало настоящее испытание - обучение сотрудников. Патлатые интеллигенты, которые вообще ничего не понимали в нашей жизни, совали нам свои умные книжки и говорили про важность сохранности денег клиентов. Что они могут знать о настоящей жизни?

Но самое смешное было, когда они начали рассказывать про банковскую безопасность. Жоско, я сразу понял, что они ничего не знают о том, как на самом деле происходят дела в таком месте. Ведь все они наверняка на анашке.

Ну, а работа в Сбербанке была так себе. Купил я себе классный костюм, чтобы выглядеть как все банковские работники. Сидишь вот, делаешь свою рутинную работу, улыбаешься клиентам и воруешь их деньги. Шучу, конечно, но в некотором смысле это так.

Постоянно получал лойсы от начальства - типа, хорошая работа, молодец, и вся такая пафосная хуета. Но меня это все не волновало, я знал, что скрываю свой секрет от всех. Никто не догадывался, что я тайный наркоман, который каждую ночь вкалывает закладки.

А потом один раз, когда я был уже на грани истощения, появилась возможность посмотреть настоящую жизнь. Я попал на вечеринку, организованную хиппи, где все были на какой-то курице. Я попробовал эту хуйню и понял, что анашка - это просто детский лепет.

Знаешь, я понял, что жизнь не только в наркотиках и банках. Ведь есть еще так много интересного: музыка, искусство, путешествия. Мне стало жалко своего патлатого существования, когда раньше я думал, что я везде и все знаю.

Теперь я работаю в Сбербанке, но не постоянно, только чтобы иметь стабильный заработок. Остальное время я посвящаю своим новым увлечениям и пытаюсь штудировать мир вокруг себя. Ведь так много всего жоско интересного!

И вот, бомжара, такая история. Надеюсь, она тебе понравилась. Если что, могу еще рассказать про свои приключения с закладками и анашкой. Хотя, может, для тебя это уже не так интересно.